РІК БОРИСА МОЗОЛЕВСЬКОГО НА НІКОПОЛЬЩИНІ

Дослідник скіфської давнини

4 лютого 2021 року виповнилося 85 років від дня народження видатного українця, поета, публіциста, археолога Бориса Миколайовича Мозолевського, якому 50 років тому судилося зробити сенсаційне відкриття – явити світові дивовижну скіфську золотосяйну пектораль, відразу ж названу знахідкою століття.
Цього дня, до меморіальної дошки, що розташована на стіні Нікопольського краєзнавчого музею, вшанувати видатну людину, прийшли учні, прихильники і шанувальники Бориса Миколайовича.

 

Ініціатором заходу стала кандидат філософських наук Антоніна Косих. Саме вона звернулася до громади міста і району, а також до адміністрації, з пропозицією вшанувати пам’ять, оголосивши 2021 рік – «Роком Бориса Мозолевського на Нікопольщині», та провести ряд важливих заходів пов’язаних з цією непересічною особистістю.
Всі, хто знав Борис

 

а Миколайовича, поділилися теплими спогадами. В серцях багатьох він залишився уособленням патріотизму, мудрості, справжнього українського духу, геніальним вченим, наставником і другом. Жваве обговорення, обмін думками і висловлювання сподівань на майбутнє, тривало між присутніми ще довго після урочистої частини. Історик і археолог Василь Шатунов, зачитав останній вірш Мозолевського, слова якого є пророчими і торкаються самої душі…
Вітер провулком ридає,
Листя торішнє жене…
Хлопці, я вас покидаю,
Ви вже не лайте мене.
Та, що нас косить –
безлика,
Винен у всьому час.
Вирій мене покликав.
Міг би покликати вас.
Мовчки огляну з портрета
Шлях, що судилось пройти.
Тільки не плачте, не треба,
Я ж вам лишаю світи!
Втім, а чи хтось заплаче?
Наче й весь вік горів.
Був і незлим неначе,
А тільки кого зігрів?
Серед усіх століть
Одна лиш затужить
рибонька:
«Ой чий то кінь стоїть,
Що сива гривонька»?

Подія стала першою із цілої низки запланованих заходів цього року. У вчених і шанувальників великі плани з приводу популяризації спадщини прагматичного дослідника скіфської давнини, який славився своєю романтичною натурою і філософським осмисленням буття.

Ірина ВОЛОШИНА.

Залишити коментар