ОСОБЛИВЕ МІСЦЕ

ОСОБЛИВЕ МІСЦЕ СПРЯМОВАНЕ ДО НЕБЕС

Будь-яке нове починання зустрічає на своєму шляху перепони. Труднощі різного характеру викликані різноманітними чинниками: людська заздрість, докорінне неприйняття нового, уперте невизнання успіху ближнього.

Але без нових справ не буде майбутнього…

Нікопольщина – славетна столиця п’яти козацьких січей, де майже з попелу, залишеного нам від радянських часів, поступово розгорається незгасаюче вогнище української самобутності. Помалу, жаринка за жаринкою, стає воно впевненішим і помітнішим. Дехто відверто сміється з цього, дехто спостерігає, щоб в певний час, можливо, долучитися, дехто намагається загасити будь-якими засобами, а дехто, не дивлячись на всі перешкоди, підтримує, не дає згаснути, впевнено підкладає дров, вірячи у невмирущість української ідеї, намагаючись довести, що саме українці господарі на цій землі…

Ще декілька десятиліть тому ми жили в епоху відвертого заперечення православної віри і руйнування церков. Всі чули про атеїзм в радянські часи, показовий атеїзм…. Віра в Бога жила і живе в серці кожного українця, та не кожному дано її розпізнати. Сьогодні світ змінився, ми стоїмо на порозі епохи, коли людина здатна буде почути своє серце, відчути цю віру. Часу, коли закладаються фундаменти храмів Православної церкви України.

6 січня 2019 року завершилася процедура надання автокефалії Православній церкві України, з’явилася можливість повернути собі втрачені права. Становлення УПЦ у наших краях відбувалося важко, адже не було навіть приміщення де б проходили служби. Для вірян української церкви надали невеличку кімнатку на території колишньої лікарні та виділили земельну ділянку під церковну забудову. Розпочалася боротьба за відновлення прав УПЦ на Нікопольщині.

Та ось і цей шлях пройдено – трохи більше двох місяців тому у Нікополі почалось будівництво першого типового українського храму.

«Побудова храму – це початок кінця війни. Якщо будують – значить хочуть жити. Ми вшановуємо пам’ять загиблих воїнів-захисників, які поклали своє життя за Україну. Вони не казали: «це ваші проблеми». Вони пішли відновити цілісність країни. У пам’ять про них ми почали будівництво української святині на честь святого праведного Петра Калнишевського – повідомив ігумен Меркурій Скороход. Для святині на честь загиблих воїнів АТО були виготовлені куполи та хрести на центральну частину і дзвіницю. Їх придбав для храму друг і меценат благочиння УПЦ Володимир Євтушенко. Він допомагав українській церкві, коли вона тільки починала відроджуватись. Лише стараннями таких людей ми маємо сьогодні можливість будувати храм. За формою церковні бані грушоподібної форми – це українська традиція, такі прикрашали в давнину козацькі церкви. Незабаром відбудеться освячення хрестів і куполів, яке проведе владика Симеон, керуючий Дніпровською єпархією. Адже храм – це велика святиня, а золоті куполи – духовне небо храму, візитна картка, перше, на що звертають увагу».

Історично-важлива для парафіян ПЦУ дерев’яна церква не має аналогів у Нікопольському регіоні. Будівництво фінансують меценати Євген Романченко, Олег Брехін, Максим Жовнін, Володимир Євтушенко. За два місяці в центрі міста зведено стіни і покрівля, проведено утеплення будівлі, справа йде швидко, і у березні планується урочисте відкриття.

У стінах храму вже панує особлива атмосфера, здається, що доторкаєшся до самої колиски української історії, в уяві постають картини славетного минулого, і приходить віра у світле майбуття. Це особливий простір, віддалений від світу, спрямований до небес. Там зупиняється час і навіть не віриться, що поза цими стінами шумне місто ХХІ століття.

Ірина ВОЛОШИНА.

Залишити коментар